Poetica
Sława stale pożądana
Mydli oczy społeczeństwu,
Lecz czym ona jest owiana?
Czy nie szkodzi człowieczeństwu?
Kto wie, jak to się potoczy?
Dużo fałszu, nieszczerości,
Zło za nią jak sam cień kroczy,
Co więc zrobisz w konieczności?
By zaskoczyć i zabłysnąć,
Kogo możesz wykreować?
.
Czy jesteś w stanie zniknąć?
.
Nie próbuj być tym potworem,
Który kłamie, by wygrywać
Przestań żyć ciągłym pozorem,
Czas się przyznać, czas przegrywać.
Daria Petryczenko, studentka filologii i dziennikarstwa, Umański Państwowy Uniwersytet Pedagogiczny im. P. Tyczyny, Ukraina
***
Ми познайомитись весною,
Ще холодно тоді було.
І знаєш навіть не гадали,
Що будемо ми разом.
С тих пір пройшло – два роки.
Багато що пережили
І я не думала, що потім,
Колись одружимося ми.
Рік дев’ятнадцятий кінчався –
Ти пропозицію зробив
І все було неначе в казці
Букет, каблучка, пелюстки ,
Якими всипав ти дорогу.
І од зорі, і до зорі
Завжди з тих пір були ми поруч.
Згадай коханий ти лиш те,
Як познайомив із батьками
І, як боялись, як не йшла.
Тепер згадать усе те – сміх.
І ось зима прийшла холодна
Закутала все в сніг.
Про зраду я тоді дізналась –
Зібрала речі і пішла.
Закінчилася наша казка
Все. Баста. Кінець. Прощай.
Я дякую тобі за досвід –
Дорослою мене зробив.
Тобі я вдячна, любий мій !
Ось рік пройшов і я доросла
Нікого так і не знайшла,
Я дякую тобі за досвід й,
Що більше НЕ ТВОЯ.